субота, 12 березня 2016 р.

ПО ЯБЛУКА



ходила смерть по яблука в сади -
сільські сади з побитими дворами
з подертим руберойдом на дахах
і шифером щербатим - їй стелилась
трава линяла тишею чіпкою
ходила тихо - інколи лишень
то гілочка підбита трісне то
косою дзенькне в жовтий газовід
сама того злякається і знову
йде садом тихо яблуко одне
одне єдине яблуко шукає
щоб викупити душу не за гріш

крізь биті шибки мовчки заглядає
заходить вдень у кинуті світлиці
у дзеркала померхлі зазирає
і сміючись сама собі неквапно
спиняє електронні дзиґарі
і ніяково якось по-хазяйськи
несвіжу скатертину поправляє
на кухні на холодній на столі
засмутиться на хвильку і зітхне
поставить вазочку що впала собі на бік
від вибуху в саду у яблуневім
де вже давно і яблука всі долі
і долі не запитані ніким вже
поламані між бджолами лежать

___________________

ПОЛЕ ПОЛЕГЛИХ



не театр воєнних дій - німе кіно
на очах полеглих стигне змигом
то не я пройшов цим полем то воно
пролягло крізь мене щирим снігом
попід снігом мертві зерна в полі тім
крізь мене біліший від лелеки
ошалілий з жаху ворон пролетів
коли збився з ліку тут полеглих

_____________________

НА СВІТІ



на світі цім окрім
цих двох – іще нікого
зустрілись дві зорі
вечірня й світанкова

не треба ні чеснот
ні золотого хліба
ні клекотіння нот
ні Брамса ні Евкліда

торкатися торка-
тися і ще торкати
ся мова – не тривка
ся музика – стакато

на язиці від слів
лиш снів прозора ноша
лиш сік шалених слив
лиш м’якоть найсолодша

_______________

СОНЕТ СТАРОГО МІСТА



олжа й іржа й шматки вітрів -
із мороку тяглись мороки
століття слухаючи кроки
ліхтар наосліп в ніч забрів

і там світилом одиноким
провулок вигнутий замрів
та все запитував нас – доки
фата-моргана зимних слів

о місто привидів ти в нас
вогонь тримало довгий час
й весь час зникомою межею
в тобі і світло й смисли слів
проказаних з прокази снів
іржею бралися й олжею

_________________

ЗЛАМ



все скінчено невинних не було
холоне поруч місце порожнечі
душа неначе в скинії чернечій
крізь тіло в землю стукає чолом
а зовні тиша вишколена й зла
ні доторку ні слова не вернути
лишилось ще отямившись на злам
для вигляду з полегшенням зітхнути

__________________