прощали і прощалися та вкотре
нам бракувало світла по одинці
небесної нам досить було ковдри
і снів зігрітих під крилом у
птиці
нас гомоном мовчання гріло листя
і золотило крах його навали –
разками чорно-білого намиста
дні прощення прощаннями ставали
Немає коментарів:
Дописати коментар