субота, 15 вересня 2012 р.

Пластилін 1953 року



собака під грушкою кіт у вікні
ледь чутно за бабцею ходять пісні

поділений кольором на сім частин
м’якішає сонцем твердий пластилін

круглішають форми і мнуться кути
і світ себе ліпить з шматків простоти

і носиться птаство в теплі називнім
як дивно і довго це сниться мені
_______________________

вівторок, 4 вересня 2012 р.

Жертви ландшафту



жертви ландшафту
старанно його обробляють
тяжко чекають на дощ
і чеканням тим снять
бо сіяли віру в надії — ану
дивись-но
а раптом уродить любов

і що там століття — все тисячоліття
минулого літа згоріло
нестримно мов злива
шугнуло вогнем
потужно і швидко змиваючи все
що зроблено зведено
зрощено скоєно врешті

і жертви ландшафту
розпластано хрестять своїми тілами
сколошкане тіло німого ландшафту
зелене і синє і жовте і спрагле

і щось проростає крізь їхні легені
крізь репані п’яти долоні дебелі
крізь голови вперті
крізь мязи крізь нерви
щоб знову натомленим 
голубом серця забитись
____________________

Ми живемо



ми живемо із запізненням
до наших справжніх чуттів
поки ми пишемо
тяжко сумуючи
про це запізнення
поки ми пишемо
поки ми
поки

але вже пізно –
наші чуття вже залетіли далеко
там за тим полем
із кукурудзинням жерстяним
наші чуття

і вже продертись до них –
ціла мука
але й вона десь попереду
з прапором вицвілим
вже атакує в’язницю
осуджених нами чуттів
___________________