четвер, 6 червня 2013 р.

ДО КОМАНДОРА



командоре – земної товщі
досить щоби нас віддалять
всі ці двадцять чи двадцять п’ять
років росту – та ліс не той ще
щоб ловити гнучкою плоттю
сонце волі і цмоки куль –
вік згодований вщент сволоті
мов зневіра стриже під нуль

щоб надійно прикрити спину 
чи баніти чоло – росте
парость в сонечко золоте –
грає крона в зелених кпинах
й поки корені не сягнули
командоре кісток твоїх –
дихай вільно на повні груди
тим що видихнути не встиг

командоре – нам доля ледве
свисне – прапором станеш ти
гаслом кров’ю тавром за тим
станеш тихо торговим брендом
паперовим мірилом звершень
станеш ідолом – про і лже –
та спочатку ти мусиш вперше
вмерти вдруге нарешті вже


____________________

Немає коментарів:

Дописати коментар