вівторок, 5 квітня 2011 р.

Сестрі Ірині


1

Сонячно до обіду
а по обіді дощ
вилив до оковиду
ясну прозорість площ
і вочевидь наблизив
дім три вікна і сад
в золото наче в ризи
кутаючи фасад

там у пташиній тиші
кроками ледь бринить
стежка у найсвітліше
де неповторна мить
промінь відважить листом -
сонячний алкоголь
щирий немов дитинство
двох необачних доль

що відійшли від дому
кинувши злегка кпин
вогкому і п’янкому
вогнищу марноти
вбрали світи і свити
й добре що поміж тим
світу їм не судити
в підсумку золотім

вже незабаром вечір
стане мов тихий дим
заволікати речі
звуки і часу плин
крізь шелестливу осінь
в сутінки озирнись
поки ті суголосні
долі не розійшлись

2

Не розібрати що там за мотив
здаля пливе мов дим меланхолійний
садами знявши попіл самоти
реальних доль а не сюжетних ліній

по-людському приречена на смерть
о музико чи стане тобі хисту
прилюдно охолонути на смерк
в далечині знетямленій над містом

спливай мотиву тішитись теплом
зникаючим ледь чутним чи важливо
для долі в чиє віття затекло
тепло повечорілого  мотиву

хода життя не знає нарікань
гряде землі і неба замикання
межею що накреслила ріка
у відповіді ­­– нотами питання

осінні зорі випливли в човні
гаптованого неба чорним-чорне
воно ховає загадку на дні –
чи берег в час відчалює чи човен

_______________________

Немає коментарів:

Дописати коментар