субота, 2 квітня 2011 р.

* * *


жив просто і світло на хуторі пісні Устим
питвом нелукавим і хлібом живився простим

розплутував вузлики долі на нитці уяв
аж якось останній з усіх по обід розв’язав

і тихо у простір мов голка неспішно пішов
і ґудзик єства відпоров і зашився у шов

три глинисті стежки із дому у світ заповів
ще й грушку при кожній зі словом своїм посадив

щорік опадають щорік зацвітають ті три
раптові три пісні угорнуті в чисті вітри

як швидко у часі втрачається радості слід
нічого нового крім смутку не створює світ

а радість не довга не часто вертається знов
надія ж відходить щоб віру вернути й любов

і цвітом грушевим його розлітанням довкіл
засліплено час беручкий в його снінні глевкім

всміхається тихо Устимове щире буття –  
три стежки три грушки три світла людського чуття

_________________________________


Немає коментарів:

Дописати коментар