вівторок, 5 квітня 2011 р.

Таке інше


входиш в дитинне
молочне тепло
занурюєш обличчя у прозору
лагідну воду дніпровську
обережно розплющуєш повіки –
бачиш чим далі різкіше
мереживо сонячних променів
що міняться на брижатому
дні пісковому

чиста його жовтизна
значиться де-не-де
чорними рисками й цятками –
залишками вчорашніх
набережних багать
прибраних тихими хвилями
разом із іменами
освідченнями і присвятами
виписаними на піску
гілочкою гнучкою
одного з родів подніпровських

скоро затримане дихання
виносить тебе на поверхню
іншого часу і іншого
іншого тебе
іншого
___________

1 коментар: