четвер, 2 лютого 2012 р.

Нічна брость

знов тріщать гілки бузкові
після дощику в четвер
і летять зірки за комір
здавна зимні як тепер

брость бузкова ллє розкутість
десь сипне щасливий сміх
і – несила дотягнутись
до найкращої з усіх

небо скарб свій рясно сіє
там у зорянім Візку
світ крізь темряву ясніє
бростю білого бузку

я тягнусь у ніч до скону
ночі аби хоч на мить
у сльозах дощу бузкову
гілку неба прихилить

________________

Немає коментарів:

Дописати коментар