четвер, 2 лютого 2012 р.

Пісня

птиці завмерли як тінь за кущем
ніби і справді це не надовго
в стиглім повітрі пахне дощем
пряно і чисто
гостро й волого

густо край степу гуртується гнів
ворон у дзьобі тне благовістя
що залишились лічені дні
сірій отарі
в небі імлистім

вітер не бачить ще кров своїх ран
зріє звитяга більша за болі
зійде в непам’ять тирса й бур’ян
з вічного поля
з нашого поля

довго рядився у кволість і щем
нурт стожилавий літеплий зовні
в нашім повітрі – вже не дощем –
гаряче й люто
тягне грозою


Немає коментарів:

Дописати коментар