птиці
завмерли як тінь за кущем
ніби
і справді це не надовго
в
стиглім повітрі пахне дощем
пряно
і чисто
гостро
й волого
густо
край степу гуртується гнів
ворон
у дзьобі тне благовістя
що
залишились лічені дні
сірій
отарі
в
небі імлистім
вітер
не бачить ще кров своїх ран
зріє
звитяга більша за болі
зійде
в непам’ять тирса й бур’ян
з
вічного поля
з
нашого поля
довго
рядився у кволість і щем
нурт
стожилавий літеплий зовні
в
нашім повітрі – вже не дощем –
гаряче
й люто
тягне
грозою
Немає коментарів:
Дописати коментар