* * *

Осіннього ранку

прокинувшись

із відлітаючим

горобцем сну

руку просовуючи

у холодний рукав

сплячої ще сорочки

вмить усвідомлюєш

що крізь отой рукав

тебе таки втягнуто

в історію

чай з бутербродом

гріш на дорогу

осінь зима весна

літо і знову стислий

звіт перелітних птахів

на самоті приймає

металургійний горобчик

з іржею на крильцях –

вічний козирний туз

у нетривкім рукаві

________________