1
Сонячно до обіду
а по обіді дощ
вилив до оковиду
ясну прозорість площ
і вочевидь наблизив
дім три вікна і сад
в золото наче в ризи
кутаючи фасад
там у пташиній тиші
кроками ледь бринить
стежка у найсвітліше
де неповторна мить
промінь відважить листом -
сонячний алкоголь
щирий немов дитинство
двох необачних доль
що відійшли від дому
кинувши злегка кпин
вогкому і п’янкому
вогнищу марноти
вбрали світи і свити
й добре що поміж тим
світу їм не судити
в підсумку золотім
вже незабаром вечір
стане мов тихий дим
заволікати речі
звуки і часу плин
крізь шелестливу осінь
в сутінки озирнись
поки ті суголосні
долі не розійшлись
2
Не розібрати що там за мотив
здаля пливе мов дим меланхолійний
садами знявши попіл самоти
реальних доль а не сюжетних ліній
по-людському приречена на смерть
о музико чи стане тобі хисту
прилюдно охолонути на смерк
в далечині знетямленій над містом
спливай мотиву тішитись теплом
зникаючим ледь чутним чи важливо
для долі в чиє віття затекло
тепло повечорілого мотиву
хода життя не знає нарікань
гряде землі і неба замикання
межею що накреслила ріка
у відповіді – нотами питання
осінні зорі випливли в човні
гаптованого неба чорним-чорне
воно ховає загадку на дні –
чи берег в час відчалює чи човен
_______________________
Немає коментарів:
Дописати коментар