РОЗГОРНУТИ НЕБО

розгорнути небо і води

відновити гладь важку і знову

вже – допоки зору й видноти –

суходолом вештатись і словом

сенс життя багаттям спалить вись –

спалахнувши у останній чверті

відповіді вистигнуть колись

запитання тлітимуть по смерті

_____________________

ВЕРШНИК

поки темрява їде на сірім коні

світ повільно запалює хатні вогні

і світанок не знаючи спину

недоспавши їй дихає в спину

він один дибуляючи слідом у слід

верхівцеві – мов хатній – стелитиме світ

доки висловом старозавітним

вершник сам себе з простору витне

 __________________________

ДЕКІЛЬКА ДНІВ...

Боже – ти дав нам дожити до серпня

і навіть в серпні днів декілька дав нам

щоб дощова пронизавши до серця

крапля холодна вколола у давнє

Боже за що така ласка – спіткати

човники жовті на дзеркалі ставу

осінню гнані у безвість відплати

що не настала іще не настала

______________________

СВІДОК

                                                          М. К.

у передмісті де суть справ завжди імлиста

Всевишній сходить раз на день до атеїста

а той у клопотах біжить повз хамства вищир –  

для соціуму ідеал шукає вищий

він метафізиці щодень сталить облогу

та зранку стежить – чи на ту ступає ногу

і точно знає де й коли світ стрів початок

його всесильний розум з ним завжди на чатах

він факти й висновки пряде і рве на клоччя

туманну віру у ніщо щодень до ночі

і в тім у нього є завжди незримий свідок –  

Всевишній котрий ясну ніч пускає світом

а в ній галактики ряхтять в цвітінні вишні

і повню стримуючи ніч зорить Всевишній

і його ликом на той час в мовчанні уснім

як не суворий то сумний блукає усміх

_________________________________________