Берег

море затока мис

дюжину шкаралупок
смолений темнотою  
вечір гойдає ледь

місячна плеще сіль 
берег лице мовчання

лагідно розтинає

часу спинний плавник

скажеш два слова вже

третє – говорить море

втілене поглинання

– хто йому мовить зась

зірка або маяк

зводить для ока відстань

а для душі – помилку

море затоку мис

 
______________

Жити у передмісті

жити у передмісті

– голубом на карнизі

диких часів пісні

перелітаючи вздовж

– псом між м’ясних рядів

під найдорожчим ринком

грати порожнім шлунком

– пияком що співає

спивши грамів із двісті

голосом під Карузо

– вітром що розуміє

голуба пса Карузо

більшими за передмістя

__________________

Лише

прошепотіти

перед тим як написати – 

і не для того щоб почути
але щоб доторкнутися до звуків
аби відчути що вони йдуть далі

за ледь рухомий вологий язик
і розриваються і відкривають слова
піднесені всередині нас.

ви були всюди зі мною –
ніби то я був словами
розгойданими вашим диханням
лише нашептаним лише римованим
дражнився у глибині

лише до часу не натрапляючи

на вашу довгу гортань

____________________

Псалом

зачитай Святе Письмо
горобцям
з білих-білих сторінок
сніг здмухни

і допоки
руки
айсберг безсмертя тримаючи
не задубіють вкрай
несамохіть відпускай
з вуст вічні душі слів

потім таки здобудь
з пітьми кишені шрифт
шрифт перепаленого
соняшникового насіння
і розкидай його
- жменя за жменею -
у книзі книг зими

і набубнявіле птаство
злетиться
шукаючи теплого слова
для гороб`ячих псалмів

__________________