М. К.
у передмісті де
суть справ завжди імлиста
Всевишній сходить
раз на день до атеїста
а той у клопотах біжить повз хамства вищир –
для соціуму ідеал
шукає вищий
він метафізиці
щодень сталить облогу
та зранку стежить –
чи на ту ступає ногу
і точно знає де й
коли світ стрів початок
його всесильний
розум з ним завжди на чатах
він факти й
висновки пряде і рве на клоччя
туманну віру у
ніщо щодень до ночі
і в тім у нього є
завжди незримий свідок –
Всевишній котрий
ясну ніч пускає світом
а в ній галактики
ряхтять в цвітінні вишні
і повню стримуючи ніч
зорить Всевишній
і його ликом на
той час в мовчанні уснім
як не суворий то
сумний блукає усміх
_________________________________________
Немає коментарів:
Дописати коментар