* * *

крихкі від холодів
гінкі й тонкі галузки
вишневі
розтануть дивом чайних церемоній

прозорий день зотліє у вікні 
кружальцями знеціняться цитрини
морозний янгол шибку розмалює
і перевдягне час у марноту 

і приверзеться вулиця
в якій
одвіку найпалкіші в світі вишні
німіють у обіймах запашних
щемкого липня
та зусібіч повітря запальне
запитує -

що тут тобі належить - 

якого кроку ти 
відлуння хочеш чути -

в якім столітті ти 
тут випорожнив день -

яка з покут твоїх 
зоріє непохитно? 

і поки слів шукаю я
за мене
стає горою тиша неосяжна
і врозтіч розбігається мара

і знов зима суглобами хрустить 
коцюбнуть на ніч спогади вишневі
проте крізь ті вишні непоказані
весь Божий світ яскравився мені
і в душу дмухав ніби у долоні

___________________