Різдвяний

Подих вимерзне в слово пусте

що не скажеш – зникає у степ

світова шаленіє полова

на чотири світи ні чоти

ні сторожі – притулки й порти

площина не уславлена словом

простелившись ніде і ніяк

сам в собі мов діткливий блатняк

копирсається простір гугнявий

та повз ницість облуду і встид

зорі в темряву вколює світ

і засновує нитку уяви

у Марії ні риски зрання

млистий смуток не сохне прання

ще й дитя обмочилось і плаче

трійко старців мов сниво зоря

клоччя фраз наче вугіль горять

твердять щось про месію неначе

і розходяться простір і час

стрімко важчають кола прикрас

як на бронзі шарований накип

і ніяк не складаються в зміст

миро й ладан і золота зблиск –

карбувань ще не пізнаних знаки

тихим дивом мов димом легким

все довкіл золотиться ніким

крім Марії з дитям наодинці

і крім пари ні пари із вуст

світлі сльози проковтує глузд –

у фіалі вже долі по вінця

____________________