* * *

те місто пошиковане під нитку

що вперше і востаннє впала з рук

класичні тіні кидає на брук

там шпилі й щогли зоряну калитку

шматують вщент окрушинами скрут

те місто пошиковане під нитку

там до Тараса шле листа Микола

там північ в їхні гупає серця

в цивільнім ходять страхи без лиця

слова земні вкорочують їм коло

осібного для кожного вінця

там до Тараса шле листа Микола

поміж вітрів балтійського Коциту

горять слова у споминах дідизн

свою-свою своїсеньку до сліз

там теплі звуки напівсонну цитру

розпалюють і мріє чулий хмиз

поміж вітрів балтійського Коциту

там пересмішник поруч із пророком

салоном ходять ферт і чепурун

чаркуються всміхаються до струн

торкаються жіночих ненароком

імперію пускаючи на глум

там пересмішник поруч із пророком

відправлені летять до запитання

через віки не змінюючи стиль

листи мов чайки чайки мов листи

шукаючи вітчизни озивання

два мрійника крізь води і мости

відправлені летять до запитання

дві чайки нетутешні в місті зимнім

з туману білих випливуть ночей

і побратими вічності у щем

змахнуть зніяковіло по сльозині

їм все ніяк не йдуть з-перед очей

дві чайки нетутешні в місті зимнім

_____________________________