* * *

поснули ланцюги човнів і псів
серед зірок ні брязкоту ні схлипу
поснули ланцюги
в ніч вкутані і вкуті

так міцно сплять 
що смерть їх оминає
сприймаючи за підданців своїх
і лише крок від них
зробивши вбік
в пітьмі на слізку звуку натрапляє 

ось смерте Хто
ось ноче Де
вам піддані - не піддані і вам -
пекучі ніби щойно із горна
звиваються гадючі ланцюги
на тому
хто довічно в'язнем зветься

хто і крізь сон 
просилив ланцюги -
міцніше муки спогадом прикутий
до днів щемких
сумнівної свободи
сумлінної свободи
де душа -
довічна втеча і сновида вічна

вона одна
ті сплячі ланцюги човнів і псів
на вервицю незмінно обертає
і доля тихо молиться за нас

__________________