СОНЕТ СТАРОГО МІСТА

олжа й іржа й шматки вітрів -
із мороку тяглись мороки
століття слухаючи кроки
ліхтар наосліп в ніч забрів

і там світилом одиноким
провулок вигнутий замрів
та все запитував нас – доки
фата-моргана зимних слів

о місто привидів ти в нас
вогонь тримало довгий час
й весь час зникомою межею
в тобі і світло й смисли слів
проказаних з прокази снів
іржею бралися й олжею

_________________