ПО ЯБЛУКА

ходила смерть по яблука в сади -
сільські сади з побитими дворами
з подертим руберойдом на дахах
і шифером щербатим - їй стелилась
трава линяла тишею чіпкою
ходила тихо - інколи лишень
то гілочка підбита трісне то
косою дзенькне в жовтий газовід
сама того злякається і знову
йде садом тихо яблуко одне
одне єдине яблуко шукає
щоб викупити душу не за гріш

крізь биті шибки мовчки заглядає
заходить вдень у кинуті світлиці
у дзеркала померхлі зазирає
і сміючись сама собі неквапно
спиняє електронні дзиґарі
і ніяково якось по-хазяйськи
несвіжу скатертину поправляє
на кухні на холодній на столі

засмутиться на хвильку і зітхне
поставить вазочку що впала собі на бік
від вибуху в саду у яблуневім
де вже давно і яблука всі долі
і долі не запитані ніким вже
поламані між бджолами лежать

___________________

ПОЛЕ ПОЛЕГЛИХ

не театр воєнних дій - німе кіно

на очах полеглих стигне змигом

то не я пройшов цим полем то воно

пролягло крізь мене щирим снігом

попід снігом мертві зерна в полі тім

крізь мене біліший від лелеки

ошалілий з жаху ворон пролетів

коли збився з ліку тут полеглих

_____________________

НА СВІТІ

на світі цім окрім

цих двох – іще нікого

зустрілись дві зорі

вечірня й світанкова

не треба ні чеснот

ні золотого хліба

ні клекотіння нот

ні Брамса ні Евкліда

торкатися торка-

тися і ще торкати

ся мова – не тривка

ся музика – стакато

на язиці від слів

лиш снів прозора ноша

лиш сік шалених слив

лиш м’якоть найсолодша

_______________

СОНЕТ СТАРОГО МІСТА

олжа й іржа й шматки вітрів -
із мороку тяглись мороки
століття слухаючи кроки
ліхтар наосліп в ніч забрів

і там світилом одиноким
провулок вигнутий замрів
та все запитував нас – доки
фата-моргана зимних слів

о місто привидів ти в нас
вогонь тримало довгий час
й весь час зникомою межею
в тобі і світло й смисли слів
проказаних з прокази снів
іржею бралися й олжею

_________________

ЗЛАМ

все скінчено невинних не було

холоне поруч місце порожнечі

душа неначе в скинії чернечій

крізь тіло в землю стукає чолом

а зовні тиша вишколена й зла

ні доторку ні слова не вернути

лишилось ще отямившись на злам

для вигляду з полегшенням зітхнути

__________________