ми
живемо із запізненням
до
наших справжніх чуттів
поки
ми пишемо
тяжко
сумуючи
про
це запізнення
поки
ми пишемо
поки
ми
поки
але
вже пізно –
наші
чуття вже залетіли далеко
там
за тим полем
із
кукурудзинням жерстяним
наші
чуття
і
вже продертись до них –
ціла
мука
але
й вона десь попереду
з
прапором вицвілим
вже
атакує в’язницю
осуджених
нами чуттів
___________________
Немає коментарів:
Дописати коментар