неділю, 17 лютого 2013 р.

Застуда 1980 року


тепер
понад тридцять років по тому
можна сміливо казати що
мене ніколи не було у Львові
ніколи у березні я не ходив
роз’юшеним снігом його хідників
і не відчував що вода у чоботях
говорить по-іншому
скупо й про інше
змовницькі промовляючи
нечуване доти –
церата і ратуша

нині
сумнівно щоби
десь на Маріяцькій 
стояв собі стовп і Міцкевич
тримав одним жестом
всю площу і ним же
її відпускав у провулки
у вулички мокрі й холодні
а геній поезії чемно
терпляче й окрилено
п’яти студив у чеканні –
коли вже до лютні
пан Адам візьметься

напевно
ці понад три десятиліття
вся звірина і потвори
всі янголи й демони
всі безіменні фігури
тоді весняного та зимного Львова
посівши думки  мої і почування
ніколи за мною не входили
в вузьку прохідну безугавного ЛАЗу
щоби запросити до мнимого почту
сколошкані запахи фарби й бензину
гуркіт новенького двигуна
мерзлий салон у котрому
варені яйця почистити
від шкаралущі
пальцями вкрай закоцюблими –
то вже майстерність
якою й не снив Фаберже

не може
реальністю бути
моє назирання крізь напівдрімоту
із майже притомного стану
за копирсанням у механізмах
двох прототипів
фігур барокових карнизів
що окрім обценьків
ключів молотка і ганчір’я
добре справлялися
із євразійським матюччям

та час переконував
мляві його аргументи
згодом ставали міцніше заліза
посеред сніжного поля
завмерлого космосу поршнів
зубчастих коліс клапанів
новенького двигуна
в якім бракувало
чи кеби чи чмиху малого
чи іскри чи може півоберта
кулі земної чи профілю світлого
поміж березневих зірок

схоже
що час за собою виводив
зграю химер і примар
із моєї застуди
котра приходила щоби затерти
рейки трамвайні
що різали полиск бруківки
неприпустимо вузької
вулички  із нечастими
ліхтарями збляклими у тумані
настільки щільному
що вони згорблено придивлялися
до поодиноких сновид
й лише місцевий сліпець
міг прислужитися вам
й стати проводирем
до сліпучої вітрини фармації
що дивом застрягла у часі
у цьому місті
у цьому світі
понад століття тому

навряд
що усе це було
і навряд
що воно було Львовом –
швидше заплутаним
спогадом про застуду
давню і незбагнену
але усе це тривання
не заважало мені
переглядати стрічку
покладену на полицю
понад тридцять років тому
забуту навіть цензурою
але не спалену часом


_______________________

Немає коментарів:

Дописати коментар